Компʼютерні технології активно проникають у різні сфери. Не винятком стало і мистецтво. Віктор Асеведо є одним з тих митців, хто показав унікальні можливості створення зображень, які доповненні гравюрою та відеографією. Ще з 80-х років 20 століття він створює за допомогою компʼютера графіку та вражає світ своїм особливим баченням мистецтва. Більше розповість los-angeles.pro.
Дізнавайтесь про топ-10 модельєрів Лос-Анджелеса, які назавжди змінили моду.
Хто вплинув на творчість митця?
Ще з дитинства Віктор хотів повʼязати своє життя з мистецтвом. Тож обрав напрямок навчання, який наповнений творчістю та мистецтвом. Це виникло з інтересу до робіт M. C. Робота Ешера. Наприкінці 1970-х років Віктор подорожував країнами Європи та зупинився у Нідерландах. У Гаазі з дозволу “Gemeentemuseum”, він зміг вивчити особисті зошити Ешера. Там були зображені робочі ескізи для багатьох відомих шаблонів. На цьому Віктор не зупинився і вирішив навчатись далі. Він взяв два заняття з теоретиком медіа Джином Янгбладом у Художньому центрі коледжу дизайну (Пасадена, Каліфорнія) у 1980-х роках. Саме ці заняття дали старт руху митця до використання компʼютерної графіки у мистецтві.
У той час Віктор споживав багато контенту різних митців. І одне з відео, яке його вразило, було компʼютерне графічне відео 1979 року під назвою “Sunstone” Еда Емшвіллера за технічної підтримки Елві Рея Сміта, Ленса Вільямса та Гарленда Штерн. Воно було виготовлено у Лабораторії компʼютерної графіки Нью-Йоркського технологічного інституту. Побачити цю роботу було для нього прозрінням, це був погляд у майбутнє – майбутнє для нього особисто як художника і для світу в цілому.
Окрім відео, під час цього навчання він відчув і візуальну музику та ознайомився з базовими цифровими відеороботами Вуді та Стейни Васульки. Це стало ключовим моментом, відколи він почав шукати доступ до компʼютера та брати участь у власних графічних експериментах. Унікальним у його творчому житті є те, що він відчув цінність технологічного мистецтва ще задовго до того, як персональні компʼютери стали звичною річчю для кожної людини у світі. І зрозумів, що варто відкривати для світу нове бачення мистецтва.
Перехід від аналогових до цифрових медіа
Такий перехід відбувся не одразу. Для всього потрібен був певний час. Перший практичний досвід роботи з тим, що тоді називали компʼютерною графікою, був у 1983 році. Тоді Віктор пройшов семінар з піонером цифрового мистецтва Френком Дітріхом. Після цього він пройшов лабораторний клас з Тоні Лонгсоном, який також був піонером у цій галузі, родом з Великобританії.
До 1985 року він почав працювати над “Cubicomp”, який був ранньою, але потужною системою 3D-моделювання та анімації на базі компʼютера. Все почалось з вивчення базового набору інструментів для створення цифрового зображення. Для цього він використовував різні підходи. Одним з них був перегляд графічних предметів, які він відобразив в аналогових носіях, а потім відтворював у цифровому просторі. Зображення під назвою “Ектоплазматична кухня” є прикладом такої роботи. Оригінальна олійна картина була створена у 1984 році, а пізніше було створено цифрову версію зображення у 1987 році.
Зображення Асеведо складаються на компʼютері IBM-AT за допомогою програмного забезпечення для моделювання 3D, а потім виводяться на прозору плівку для виставки. Компʼютер для художника є своєрідним гібридом живопису та скульптури.
Дослідження Віктора Асеведо геометрії синергетики вплинуло на його використання багатогранних та сферично-планарних масивів у роботі. Це включає відкриття ікосаедричної структури вірусної оболонки та дослідження феллерену, а також дослідження періодичних та неперіодичних матриць заповнення всього простору. Асеведо цікавиться наслідками того, як мікро- та макрокосмічні принципи структурування можуть працювати або відображатися у людському сприйнятті. Кожне зображення – це сцена з повсякденного життя, однак заряджена субʼєктивною та емоційною аурою. У кожне зображення вводиться напівсферичний корпус, який змінює сприйняття та глибинні сигнали глядачів. Вивчаючи синергетичну геометрію та використання компʼютерів, Асеведо створив свій внесок у дослідження «незвіданої» графічної мови в образотворчому мистецтві.
Візуальна музика
У 2011 році перебуваючи у Лос-Анджелесі Віктор почав відвідувати андеграундні клубні вечори електронної танцювальної музики. Зазвичай музиканти там грали на барабанах або ж виконували інструментальний хіп-хоп. Саме це відчуття дало йому змогу побачити потребу та відкриття для візуальних ефектів. Довгих три роки він був частим гостем на клубних вечорах та спостерігав за різними колективами. Британський цифровий художник Вільям Летем був для нього зразком для наслідування, оскільки він застосував свою роботу до культури Rave у 1990-х роках. Ще на початку спостережень Віктор приєднався до “Los Angeles Video Artists” (LAVA) і почав відвідувати їхні щомісячні зустрічі. У цій спільноті він навчився виконувати та проєктувати відео у прямому етері за допомогою програм, які можуть працювати на “MacBook Pro”.
Митець створив термін “електронна візуальна музика” у 2013 році. Це була пʼєса на “EDM” (Electronic Dance Music) та оновлення усталеного жанру під назвою “Visual Music”. Візуальна музика виникла з аналогової медіапрактики (на основі фільмів), тоді як сучасна візуальна музика у першу чергу цифрова або, загалом, електронна. Та термін ще довго чекав свого часу для офіційної презентації. Вперше Віктор публічно використав термін “електронна візуальна музика” для виступу з відеопроєкцією у прямому етері у Лос-Анджелеському центрі цифрового мистецтва у травні 2019 року.
Його бачення підштовхнуло класиків візуальної музики відновлювати ідеї створення коротких абстрактних компʼютерних графічних анімацій, іноді у поєднанні з живим екшеном. Також митець почав стежити за розвитком візуальних ефектів, що проєктуються у реальному часі. Здебільшого виконавці їх використовують для покращення музичних виступів у режимі наживо.
Книга “Acevedo in Context”
Окрім візуального мистецтва, Віктор захоплювався літературою. Тож і сам вирішив поділитись знаннями. Написання власної книги Віктор розпочав у 2017 році. Проте неодноразово в інтервʼю згадував, що йшов до цього близько 20 років. І увесь цей час обмірковував концепцію книги.
У книзі він описує розвиток творів мистецтва та звертається до середовища, з якого виникла його творчість. Розповідь книги доповнена есе чотирьох авторів – Пітера Френка, Шарлотти Фрост, Томаса Міллера та Майкла Дж. Масуччі. Вони представлені на додаток до особистих нотаток та цитат автора. Текст доповнений транскрипціями з раніше не опублікованих творів та інтервʼю з істориком мистецтва Патріком Принцом та вченим Артуром Л. Лебом.
Перша половина книги схожа на анотоване художнє портфоліо, яке відстежує роботу митця – від перших творів і ранніх спроб до активної роботи у цифровій практиці. Друга половина книги схожа на ілюстровану хронологію, яка висвітлює важливі відносини та події, повʼязані з мистецтвом.