Його імʼя відомо у всьому світі. Йому вдалось стати одним з кращих режисерів усіх часів. Завдяки його роботі глядачі побачили стрічки “Кримінальне чтиво”, “Від заходу до світанку”, “Відчайдушний”, “Вбити Білла” та багато інших. Його режисерський стиль особливий. Він поєднує нестандартні діалоги, бійки, насильство, гумор і безліч культурних посилань. Критики та любителі кінематографа визнають, що Квентін Тарантіно — це не просто режисер, а справжній майстер кіно, який змінив уявлення про те, яким може бути фільм. І попри тернистий шлях до успіху йому вдалося досягти вершини Олімпу. Також дізнавайтеся про композитора Джона Вільямса, який написав культові саундтреки до фільмів. Далі на los-angeles.pro.
Біографія
Квентін народився 27 березня 1963 року у Ноксвіллі, США. Його матері на момент народження Квентіна було лише 16 років. Вона була медсестрою, а батько майбутнього режисера музикантом. Його мати Конні народилася у Ноксвіллі і має ірландське коріння та коріння індіанського племені черокі, а батько Тоні — американець італійського походження, народився у Квінзі. Мати Квентіна була талановитою та розумною ученицею. Вона закінчила школу у 15 років та одружилася з Тоні лише для того, щоб стати незалежною жінкою. Але шлюб не вдався, вони розлучилися. Про вагітність Конні дізналась вже після розлучення. Тож вирішила не повідомляти батьку майбутньої дитини про це та не намагалась з ним звʼязатися. Вже за кілька років після народження Квентіна, Конні зібрала речі та разом з сином поїхала жити до Лос-Анджелеса. Через те, що хлопчик ріс без батька, йому не вистачало батьківської опіки та уваги. Тож цю увагу він шукав у людях, які згодом вплинули на його становлення як особистості. Згодом мати Квентіна вдруге вийшла заміж. Тоді у житті хлопчика зʼявилися музиканти та шанувальники кінематографа. Мама часто водила сина до кінотеатру і він одразу закохався у кінематограф. Другий шлюб матері протримався всього 8 років, а ось пристрасть Квентіна до кіно, навпаки, лише збільшувалася з кожним роком.
Квентін навчався у приватній середній школі, проте не надто проявляв своє бажання гарно навчатися. І у певний момент проблеми у школі стали настільки нестерпними, що хлопець почав прогулювати уроки. А у віці 15 років покинув школу. Тоді мати поставила сину єдину умову – він може піти зі школи лише тоді, коли піде працювати і зможе для своїх потреб заробляти кошти. Юний Тарантіно так і вчинив. Він влаштувався працювати білетером до кіносалону, в якому напівлегально демонстрували порнографічні фільми. Мати знала про те, де працює її син, але абсолютно не здогадувалася, на які фільми йому доводиться продавати квитки. Також щовечора Квентін ходив на курси з акторської майстерності.
У віці 22 років Квентін влаштувався працювати до відеоархіву. Для нього це був дуже щасливий час. Він там активно досліджував, які фільми подобаються людям, які жанри, які сценарії мають попит та рекомендував клієнтам ті або інші стрічки. Пізніше, досвід отриманий під час роботи у відеоархіві, Тарантіно використовував у своїй роботі режисера.
Професійна карʼєра
У віці 23 років Тарантіно написав перший сценарій до фільму. І, як не дивно, але перша спроба виявилася досить вдалою. Вже через рік вийшов фільм за цим сценарієм “День народження мого друга”. Після цього він звільнився з роботи у відеоархіві. Та обрав для себе інших шлях – шлях до Голлівуду. Це був тернистий шлях, де він починав з роботи прибиральника, знаходив час на навчання та акумулював усі зусилля. І все було не даремно. Наприкінці 1980-х років він вперше зʼявився на екрані та зіграв роль Елвіса Преслі у телешоу “Золоті дівчата”. Але це був лише початок, адже не про акторську карʼєру мріяв Квентін, а про повнометражне кіно. Такою картиною стали “Скажені пси”, роботу над якою режисер почав у 1987 році. Сценарій був написаний за три тижні. Згодом проєкт отримав фінансову підтримку від “Live Entertainment”. Фільм був неоднозначно сприйнятий публікою. На багатьох показах “Скажених псів” у кінотеатрах глядачі покидали зал прямо посеред сеансу через сцену з відрізанням вуха полоненому поліціянту. Але попри сумніви глядачів, критики фільм високо оцінили та були здивовані такою потужною роботою молодого режисера.
“Кримінальне чтиво”
Цей культовий фільм завоював декілька престижних нагород та має безліч шанувальників. Саме у “Кримінальному чтиві” почав зароджуватися особливий стиль Тарантіно. Серед його характерних ознак: показ сцен не у хронологічному порядку, розбиття фільму на “глави”, фірмові діалоги, посилання на попкультуру та запозичення зі старих фільмів. Цікавою деталлю є те, що “Кримінальне чтиво” здається фільмом, в якому немає головного героя, персонажа або персонажів, навколо яких рухається у хаотичному порядку весь наратив. Режисер фокусується як на безлічі героїв, так і на різного роду деталях кінематографічного плану. Крім того, “Кримінальне чтиво” отримало безліч винагород: “Оскар”, Золота пальмова гілка та інші. Фільм став поворотною точкою у карʼєрі багатьох акторів. Актори головних ролей Ума Турман та Семюел Лірой Джексон увійшли до переліку провідних акторів Голлівуду, а Джон Траволта — повернувся туди після невдалих для себе 1980-х років. Всі троє акторів були номіновані на премію “Оскар”.
Злети та падіння
Але завжди після успіхів можуть бути і падіння. Так трапилося з Тарантіно. Його фільм “Джекі Браун” не отримав схвальних відгуків від глядачів, та й критики сприйняли його не дуже позитивно. Але режисера це не засмутило. Він просто продовжив робити свою роботу так, як вважав за потрібне. І винагорода у вигляді чергового визнання прийшла через шість років.
Новий фільм “Вбити Білла” вийшов на екрани у 2003 році та вразив усіх шанувальників режисера. Можливо, саме цей успіх підштовхнув майстра вже наступного року зняти продовження – “Вбити Білла 2”. Ще один фільм Тарантіно став культовим – “Безславні виродки”. Це альтернативна історія Другої світової війни, яка стала справжнім блокбастером і отримала численні нагороди. У стрічці “Джанго вільний” режисер підіймає тему рабства у США. Фільм поєднує у собі елементи вестерну і бойовика. За цю роботу Тарантіно отримав свій другий “Оскар” за найкращий оригінальний сценарій.
Ще однією культовою стрічкою стала “Одного разу у Голлівуді”. Для Тарантіно важливо було показати ностальгічний погляд на Голлівуд кінця 1960-х років. Фільм отримав дві премії “Оскар”. За сценарієм представлено альтернативну версію моторошних подій, які відбулися у будинку Романа Поланські у 1969 році. Він не просто переосмислив те, що відбулося, а створив нову версію, яка відмінна від реальної, ймовірно, версію подій, яку він сам хотів би бачити. У цьому сенсі можна застосувати термін “паралельна реальність”, адже люди, події і факти, до яких звертається автор, переважно реальні, чого не можна сказати про саму дійсність його фільму. Фільм цікавий спогляданням та відкриттям головних героїв. А ще зіставленням їхніх світів, таких різних і схожих водночас. Кожен наступний фільм режисера був вдалим та очікуваним. І шанувальники таланту маестро продовжують стежити за творчістю свого улюбленця, і чекають його нових картин.